Василь: щастя бути з мамою

"Я зараз живу в реанімації. Годую через зонд, саную. Додому йду тільки поспати. Нас випишуть тільки тоді, коли ми будемо мати всю техніку та навчимося самостійно доглядати за нашою дитиною", – так ми дізналися про маленького Василя Воробйова з Кам'янця-Подільського. І отримали прохання від мами Віти допомогти їм якнайшвидше повернутися додому з реанімації.

Віта називає однорічного синочка Василем, так солідніше. Адже малюкові недавно виповнився 1 рік! І за своє коротке життя він вже встиг опинитися у великій біді. Василю діагностували спинальну м'язову атрофію 1 типу (інакше – хвороба Вердніга-Гоффмана), і він вже не може дихати сам. Якщо по-простому спробувати розказати, то хвороба прогресує практично з народження і призводить до труднощів із диханням, смоктанням і ковтанням, дитина не може рухатися, але розумовий і емоційний розвиток абсолютно не страждають. Дитина розвивається як звичайна дитина, сумує і радіє, іноді вередує, все відчуває, але не може показати цього мамі. Хіба що ледь всміхнутися.

Василю з мамою і татом дуже потрібна наша з вами допомога. Без всієї необхідної апаратури – ШВЛ (штучної вентиляції легенів) і кисневого концентратора – він не може бути вдома, тільки годинами чекати в реанімації приходу мами. Апарат ШВЛ сім'я вже змогла роздобути, підняли всіх друзів і знайомих, щоб його оплатити, справа залишилася зовсім за малим, але настільки ж життєво важливим – це кисневий концентратор.

Чи можна грошима виміряти щастя? Сума збору в цьому випадку дорівнює щастю маленької дитини бути постійно з мамою і татом.

ПІБ: Воробйов Василь Валерійович, 14.01.2017 р.

Місто: Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.

Діагноз: спинально-м'язова атрофія 1 типу (Верднінга-Гофмана)