Відмінити вирок Максимові

Максимові Сирчину із Краматорська 4 роки. У нього гострий мієлоїдний лейкоз - смертельна хвороба. Перемогти її без трансплантації кісткового мозку він не зможе. Максимку потрібна пересадка від неродинного донора, а такі операції не проводять в Україні. Українські лікарі стабілізували стан хлопчика, а батьки проплатили пошук і знайшли донора для сина. Ми будемо лікувати Максима в Польщі, нам потрібно зібрати для цього 111 тисяч євро.

«Губки бантиком, бровки домиком», клітчаста сорочка. Максим маленький. Максим дуже зворушливий. Максим хворий. На пластирі, котрим зафіксовано катетер Максимка, намальовано літачок і дата - 25 березня. В руках хлопчик незмінно стискає яку-небуть машинку, котру він виміняв у мами, пообіцявши добре поїсти. Тільки машинка може врятувати ситуацію, коли вже після третього блоку хімії нудить і чомусь невимовно погано.
-Не відволікайте водія!- може почути мама Максимка, коли той бавиться на планшеті у гонки.
-Відволікати не можна, тому що гонками Максимка заробляє кошти на нову машинку. Щоправда, нещодавно, він витратив усі свої електронні заощадження на запасні частини для старої машинки. Не утримався. Тому мамі не радять відволікати водія. Вона і рада, тому що, коли він бавиться, він не думає про те, як почувається.

Максим раніше зовсім не хворів і все у нього було добре. А зараз він зовсім в іншому місті, в лікарні, ковтає якісь пігулки. До того ж, його лише кілька разів за декілька місяців відпустили на вулицю поганяти голубів. Ну як же ж можна жити без голубів?
Ще й батько тепер розмовляє із сином тільки «через планшет», папу до палати не пускають. Тому Максимка трохи ображається і батько змушений «відкупатися» іграшками. На приклад, подарувати іграшковий ремонтний набор, щоб Максим у будівельній касці і з великим гайковим ключем мав змогу відремонтувати за декілька днів все-все-все у лікарні.
Потім треба дістати синові іграшковий медичний набор, тому що Максим не може сидіти скласти руки і не вилікувати усіх дітей на поверсі онкогематологічного відділення. Чому вони усі лежать і хворіють? Треба їх лікувати.
Правда, коли лікують самого Максима, він може не зупиняючись голосно репетувати «Ой боляче, тьотя! Ой боляче тьотя». Тому що лікарям ніхто не дістав іграшковий набор, в них все якесь справжнє і колюче.
Окрім іграшок, татові Максимка доводиться діставати хоч якісь гроші на лікування сина. Він залишив свій невеличкий бізнес у Краматорську і переїхав до Києва разом із маленькою донечкою. Бігає містом між партнерами і лікарнею, благодійниками і дитиною. Зібрав гроші на донора. На операцію сам не зможе зібрати.

Максим захворів восени минулого року. Спочатку у нього сильно збільшилися лімфовузли і лікарі почали лікувати йому аденоїди трьома курсами антибіотиків. Коли антибіотики не допомогли, батьки Максима вирішили не чекати і відвезли хлопця в ОХМАТДИТ, де його оглянули, взяли аналізи і пункцію.
"На Різдво ми отримали вирок",- розповідає Олександр Сирчин, батько Максима.
За час нашої бесіди він декілька разів говорив слово «вирок», замінюючи ним і неначе уникаючи назви діагнозу «гострий мієлоїдний лейкоз». Так і каже «усі в ті дні святкували, а ми сиділи сумні і усвідомлювали вирок». Адже лікарі сказали, що у Максима до всього ж поломка гену AML, тому хлопчику звичайна хіміотерапія не допоможе, йому потрібно пересаджувати донорський кістковий мозок, котрий буде виробляти для організму зрілі і здорові клітини крові. «Вирок», вважає батько.
Не вирок, кажуть лікарі. І ми із ними погоджуємося. Якщо вчасно зібрати гроші і вчасно провести трансплантацію кісткового мозку, у Максимки є високі шанси вижити. І кожен із нас може допомогти цій родині. Не вирок.

ПІБ: Сирчин Максим Олександрович

Вік: 04.11.2011

Діагноз: Гострий мієлоїдний лейкоз