Відпочивай. Грай. Спілкуйся. Сузанська і Брежнєва

"Ми – сестри – Олександра Сузанська та Юля Брежнєва. Ми біжимо, бо любимо спорт та добрі справи. Нас робить щасливими усвідомлення, що є можливість робити цей світ трішечки кращим, красивішим та більш мирним. І це чудово мати можливість поділитись своїми зусиллями та вчинками з людьми на власному прикладі. Ми хочемо, щоб у людей було більше усвідомлення та людяності в цей період. Своєю участю у марафоні бажаємо долучитись до збору коштів на літній інклюзивний табір "Відчуй", бо це достойна і сильна ініціатива соціально відповідальних людей".

"Ми – сестри – Олександра Сузанська та Юля Брежнєва. Ми біжимо, бо любимо спорт та добрі справи. Нас робить щасливими усвідомлення, що є можливість робити цей світ трішечки кращим, красивішим та більш мирним. І це чудово мати можливість поділитись своїми зусиллями та вчинками з людьми на власному прикладі. Ми хочемо, щоб у людей було більше усвідомлення та людяності в цей період. Своєю участю у марафоні бажаємо долучитись до збору коштів на літній інклюзивний табір "Відчуй", бо це достойна і сильна ініціатива соціально відповідальних людей".

ГО "Відчуй" разом з українським місіонерським товариством "Світло на Сході" уже п’ятий рік поспіль проводить унікальний інклюзивний наметовий табір для дітей з порушеннями слуху, дітей з малозабезпечених сімей та просто активних підлітків.

Що таке наметовий табір? Для одних він – тимчасове містечко, яке легко зняти в будь-яку хвилину. Інші сприймають його як можливість дізнатися багато цікавого про природу. Наметовий табір є нестаціонарним тимчасовим оздоровчим закладом, який призначений для оздоровлення і організованого відпочинку в природних умовах дітей та молоді. Діти та підлітки, котрі не чують, зазвичай навчаються в спеціальних школах-інтернатах, а здебільшого і проживають у стінах школи всі шкільні роки. Таким чином підлітки знаходяться в штучній соціальній резервації, адже постійно спілкуються лише з "собі подібними" – людьми, які володіють жестовою мовою.

На сьогодні в Україні вивчення жестової мови не популярне серед громадян, що не мають проблем зі слухом. Таким чином, після закінчення школи "недочувайки" стресовим чином занурюються у соціум, до якого зовсім не звикли, і поняття не мають, як налагодити комунікацію з світом, що чує. Вже через деякий час, як наслідок, такі діти набувають величезний набір комплексів та страхів щодо спілкування. З іншого боку, діти, що чують, дуже рідко зустрічають людей, що мають вади слуху, на вулиці, а щоб мати досвід комунікації з ними, взагалі мова не йде. Як результат, обидві сторони мають величезні проблеми комунікації один з одним.