Він врятував 2 життя

В мого батька виявили рак прямої кишки. Зробили операцію. І ми боремося! Проходимо курси хіміотерапії, на них пішли майже усі гроші, що вдалося накопичити нашій родині. Але ми віримо! І вперше в житті – сподіваймося на допомогу. Розумію, що бажаючих допомогти дорослому дядькові, який вже встиг пожити – не так багато. Та цей дядька встиг за свій 61 рік врятувати 2 житті! Врятував хлопця, який замерзав на морозі без свідомості та 9-річну дівчинку, яку загнав за гаражі якийсь збоченець. Вперше в житті благаю – ВРЯТУЙТЕ МОГО ТАТА!

Пам’ятаю історію з дитинства: на мені – червоний светр, зелені штани та босоніжки на босу ногу, хоча на дворі – плюс 10. Вдягав тато! Так, я схожа на папугу. Проте ТАТО веде мене на качелі! Мені ТАТО купить морозиво! І я, звісно, замурзаюсь, як порося! Але ніхто в світі не розгойдає так, як тато! І ніхто так легко не посадить мене на плечі, якщо втомлюся топати. Звісно, нам обом потім перепаде на горіхи від мами: що в босоніжках – восени, що морозиво навіть в косичках, що соплі – в три струмки, а дитя на гойдалці літало…

Тато – він у всіх різний, проте завжди – захист, опора, підтримка! Він виростив, він радував, він виховував. Тепер захисту і підтримки потребує він сам, так само сильний духом чоловік, але беззахисний перед страшною хворобою – раком товстої кишки.

Йому 61, і тепер я, його дочка, повинна підставити плече, якщо він втомиться «топати». Хвороба підкосила колись міцного чоловіка. 4 курса хіміотерапії. Кожен наступний - болючіше и болючіше. Вени що полопалися, опіки на руках, порушення сну, виснаження. Та ми продовжуємо боротися! Мама-тато-я – наша дружна сім’я. Здається, так в пісні? Попереду, за прогнозами лікарів, ще 6-8 курсів хіміотерапії. Один курс коштує 40 тис грн. Це непідйомні гроші для нашої сім’ї! Я, дочка, працюю в Києві, живу в орендованій квартирі, на зарплату, ніяких розкошів чи надмірностей. Підтримки нема. Чоловіка нема. Мама – пенсіонерка, та ще працює, аби нашкребти хоч якусь копійку. Ми боїмося вже навіть зайву булку купити. Я вже продаю свій одяг, навіть майки та колготки. Хоча раніше, до цієї біди, регулярно віддавала одяг в дитячі інтернати. Зараз мені соромно, що продаю те, що могло б принести користь обділеним дітям, проте мені так хочеться, ЩОБ МІЙ ТАТО ЖИВ!

Цей проєкт було відмінено, зібрана сума становить 3 800 грн. Коштами розпорядилися згідно із ППП МБФ "УББ" та рішеннями Донорів проєкту.

Ім’я: Лебідь Іван Петрович, 1952 р.н.

Місто: Херсон

Діагноз: аденокарцинома ректосигмоидного відділу прямої кишки 4 ступеню