"Вірю в тебе!" (с) Мама

Історія дітей, що живуть із ДЦП, – це завжди про біль, подолання, важку роботу та маленькі перемоги. Наш підопічний – Анатолій Звоновский – живе з ДЦП вже 18 років. У нього складна форма – він не ходить самостійно, не обслуговує себе в побуті, не розмовляє повноцінно, а спілкується за допомогою картинок. Для Анатолія життєво важливо регулярно проходити реабілітацію. 

Заняття в спеціалізованому реабілітаційному центрі допомагає зняти тонус м'язів і розслабити їх. А також дуже важливо і зміцнити все тіло фізично. Така реабілітація належить Анатолію вже скоро, але грошей на неї у сім'ї, на жаль, немає.

За спиною кожної такої дитини завжди стоїть ангел. Анатолію пощастило, що його ангелом є його мама. 24 години на добу вона проводить із сином. Вона – його руки, його ноги і взагалі весь його світ. Покинувши свою кар'єру, мама присвятила життя Анатолію: догляд, масаж, розвиток. Завдяки мамі Толік не здається, у нього є жага до життя та інтерес до всього нового. Хлопець захоплюється музикою, любить спілкування, тварин. Багато займається вдома самостійно – складає мозаїку, пазли. Це допомагає йому розробити дрібну моторику рук, які через спастику не слухаються його. Але домашні заняття не замінюють повноцінну реабілітацію, а лише доповнюють її. І вона відіграє основну роль у здоров'ї кожної людини, що живе з ДЦП.

Але, на жаль, вартість реабілітації непідйомна для сім'ї Звоновских. Тому мама просить про допомогу у всіх небайдужих людей. Двотижнева реабілітація значно полегшить життя Анатолію і трохи зменшить біль. Будь ласка, допоможіть цьому хлопцеві!

ПІБ: Звоновський Анатолій Анатолійович, 26.06.2001 р.

Місто: Одеса

Діагноз: ДЦП, спастичний параліч, псевдобульбарний синдром, дизартрія, когнітивні порушення