Врятувати батька: 2 етап зборів

Борисовому сину Микиті – 11. Хлопчина подорослішав дуже рано – коли йому було 6, не стало матері, а останній рік він майже не виходить з дому, бо його батька Бориса паралізувало. І тепер він став йому руками й ногами. Навчився готувати та годувати батька з ложечки. Сам прибирає в квартирі – без жодних нагадувань, і краще вчиться в школі. Щодня підйом о 6 ранку – татові треба дати води та поміняти памперс. Завдяки донорам УББ сталося неймовірне – Борис встав! Тепер він має рухатися вперед заради свого сина, проте він не зробить цього без нашої допомоги!

Борисовому сину Микиті – 11. Хлопчина подорослішав дуже рано – коли йому було 6, не стало матері, а останній рік він майже не виходить з дому, бо його батька Бориса паралізувало. І тепер він став йому руками й ногами. Навчився готувати та годувати батька з ложечки. Сам прибирає в квартирі – без жодних нагадувань, і краще вчиться в школі. Щодня підйом о 6 ранку – татові треба дати води та поміняти памперс. Завдяки донорам УББ сталося неймовірне – Борис встав! Тепер він має рухатися вперед заради свого сина, проте він не зробить цього без нашої допомоги!

Все сталося одного вечора, коли Борис повертався додому. У під’їзді йому раптом відняло ноги. Чоловік впав долілиць. Він не міг поворухнутися, аж поки через півгодини його не знайшли сусіди. У лікарні з’ясувалося, що в чоловіка забиття – п’яти шийних хребців. Вони затисли його нервові закінчення, і ось вже півроку як він лежить прикутий до ліжка. Силами 11-річного сина батько почав підводитися, але загострилася хвороба нирок – через камені в них став накопичуватися гній, і це унеможливлює фізичну реабілітацію.

До злощасного падіння батько разом із сином кожні вихідні виїжджали на природу. Микитка дуже любив рибалити разом із батьком та збирати гриби, і навіть зараз мріє про це. Проте найбільшим його бажанням є підняти батька та поставити на ноги, адже зараз все фактично тримається на ньому. У них є ще старенька бабуся, проте вона не в силах допомогти їм, і від думки про це стає дуже боляче. Вона розуміє, що в Микити практично немає дитинства, адже він так рано подорослішав і в своєму такому юному віці пережив стільки горя. Проте хлопчина старанно вчиться в школі, дуже слухняний та навіть вночі перевіряє, як там батько, як себе почуває.

Проте є ще дещо, що гнітить та заважає одужанню: Борис із сином живуть у квартирі, яку вони з покійною дружиною взяли в кредит. Вже сім місяців накопичується 30-тисячний доларовий борг. Якщо його не сплатити, їх можуть виселити на вулицю. А продати квартиру він не може, бо їм ніде буде жити, та й ціни на квартири зараз не ті. І Борис мусить одужати, мусить не лише для себе, а щоб у його сина було майбутнє, щоб він не став сиротою.

Лікарі дають дуже великі шанси на те, що Борис зможе ходити. Для цього потрібна операція на нирках, а потім – місячний курс реабілітації. Маленький Микита просить про підтримку всіх, хто може допомогти його батьку. Йому ні на кого сподіватися, окрім небайдужих людей. Допоможіть цій сім'ї, допоможіть здійснитися мрії 11-річного хлопчика – врятувати його батька! 

ПІБ: Зейтунян Борис Альбертович, 06.04.1967

Місто: Київ

Діагноз: №1.СКХ. Камінь в/3 правого сечоводу. Конкременти обох нирок. Гострий гнійний обструктивний пієлонефрит. Бактеріємічний шок. №.2.3ХСМТ (забій спинного мозку на рівні С-5С6 хребців ,стан після кропоросинтеза С-3 Th1 від 04.11.14). Проміжний період, Fr-B у вигляді глибокого змішаного тетрапарезу чутливих порушень, розладу функції тазових органів по центральному типу