Всеволод потребує лікування

Всеволод захворів ще в несвідомому віці, і він не пам’ятає свого життя до хвороби. В його сьогоднішньому уявленні він завжди отримував до десяти уколів інсуліну та стільки ж проколів пальців щодня. Його мамі тяжко було чути та шукати слова для відповіді на питання малюка "А коли я вилікуюсь? А коли пройде діабет?". Адже ця підступна хвороба пожиттєва і на сьогодні невиліковна. Але мамі треба було змінювати стиль свого життя, знайомитися з підрахунками вуглеводів та калорій їжі, замірами цукру в крові в правильних точках, вести щоденник контролю, добирати дози інсуліну та слідкувати за самопочуттям сина. Кожна втрата контролю може призвести до гіпо- або гіперглікемії, а це ще один удар по організму дитини, який може призвести навіть до коматозного стану. Все це надалі призводить до ускладнень та втрати здоров’я.

У Всеволода є ще сестра-двійня, за яку, звісно, всі хвилюються та тримають на контролі. Сестричка завжди поруч із братом і знає, як діяти, якщо Всеволоду погано. Діти ходять до школи, займаються спортом і хочуть повноцінно прожити своє єдине дитинство.   

У 21 сторіччі все цивілізоване людство використовує новітні технології для зниження ризиків коливання цукру в крові інсулінозалежних людей. Сучасні сенсори цілодобово моніторять стан крові й вводять необхідну кількість інсуліну. Але все це дорогі речі, які недоступні багатьом українським родинам. Держава, на жаль, не забезпечує хворих дітей цим обладнанням. Діти зможуть в майбутньому бути корисними для України, але зараз їм потрібні увага та допомога. Мама самостійно не справляється з фінансовим навантаженням на утримання та лікування Всеволода і просить допомоги у небайдужих.