Встояти на ногах. 2021

Павло змушений звернутися за допомогою до людей. Від самого народження йому приходиться боротися з тяжкою недугою – ДЦП. Прогнози лікарів були невтішними: говорити не буде, ходити не буде. Всупереч діагнозу і титанічним зусиллям хлопця і його батьків, йому все-таки вдалося стати на ноги. Постійні реабілітації, виконання елементарних вправ через крики дитини – все довелося пройти, щоб сьогодні самостійно ходити, говорити і навіть навчатися в інституті.

До цього часу нікуди не зникають погляди інших людей, коли Павло заходить в метро або просто йде вулицею. Його хода до цього часу бажає кращого: коліна зігнуті, одна нога на пальцях і не опускається повністю на стопу. Про себе нагадує стара травма після складної операції в коліні (сім років тому, після  чергового невдалого падіння, хірурги вставили в коліно Павла металічний фіксатор, який тримає відірваний м’яз, діставати його не радять, бо через неправильну ходу він часто падає).

Павло радіє, що ходить самостійно, але хоче мати кращі результати. Для цього йому потрібно зовсім небагато: проходити два рази не рік реабілітацію в клініці, що знаходиться у м. Трускавець, продовжувати займатися кожного дня  в тренажерному залі і плавати в басейні. Батька у Павла немає вже 13 років (він помер), мама з ІІІ групою інвалідності працює і намагається підняти на ноги двох дітей: Пашу і його молодшу сестру. Сім’я живе в гуртожитку в одній кімнаті.

У Паші є захоплення, він любить фотографувати. Через біль і страждання старається своїми фотокадрами приносити радість людям. Він посів у фотоконкурсі перше місце. Хлопцю дуже хочеться перемоги і в житті, подолавши хворобу. Давайте разом допоможемо Павлу наблизитися ще на одну сходинку до здорової перемоги.