Всупереч діабету Аліса займається спортом. 2

З самого дитинства Аліса була активною дитиною. Щойно навчилася ходити, а вже по пів дня проводила з м’ячем на стадіоні. Згодом дівчинка пішла до дитячого садка, але як і для всіх настав карантин. Вимушена ізоляція пригнічувала, але родина терпляче чекала на нормалізацію життя, будувала плани, але невдовзі розпочалася повномасштабна війна. У перші дні Аліса з батьками практично не виходила нікуди, адже постійні вибухи лякали дитину й змушували постійно знаходитися хоча б в коридорі, де немає вікон.

До середини року вони вже стали звикати до війни й пішли на секцію з футболу. Там у дівчинки з'явилося багато нових друзів, яких так не вистачало в наших реаліях. Перший клас Аліса закінчила онлайн. Було важко через відсутність світла, особливо це відчувалося взимку, коли рано темніє й навколо жодного ліхтаря. Після закінчення навчального року Аліса з батьками почала частіше ходити на природу, на річку, в ліс. Але одного разу прямо над ними пролетіла ракета, з жахливим свистом. Аліса дуже злякалася. Згодом лікарі скажуть, що цей стрес міг стати поштовхом для розвитку хвороби.

Аліса у другому класі вже мала здобутки в футболі та їздила з командою на турніри. Та дівчинка почала пити багато води, стала менш активною, життєвий тонус явно падав та майже нічого не тішило. Батьки звернулися до поліклініки, перевірили рівень цукру – показники дуже високі. Перевірили ще раз, помилки немає… Швидка, крапельниця, лікарня. Так дитині поставили діагноз "цукровий діабет 1 типу".

Шлях Аліси з діабетом почався два роки тому. Зараз це зовсім інше життя – батьки кожного дня дізнаються щось нове про хворобу, знаходять способи справлятися з нею та можливості мінімізувати все негативне. Вони прагнуть, щоб в Аліси було повноцінне життя. Намагаються робити все, щоб дитинство пройшло як у здорової дитини. Найбільше в цьому допомагає безперервний моніторинг глюкози – це сенсор, що цілодобово вимірює цукор без постійних проколів. З ним Аліса продовжує займатись футболом та брати участь у чемпіонатах. На жаль, держава не покриває і 10% того, що потребують люди з діабетом, а батькам самостійно важко фінансово забезпечувати постійним моніторингом Алісу.

Родина сподівається, що подальший шлях з діабетом буде якомога простішим, а з часом з'явиться можливість перейти на помпу. Дитина мріє, що колись лікарі винайдуть ліки проти діабету, щоб можна було повернутися до звичайного життя.

А поки ліки від діабету ще шукають, саме ми можемо стати тією підтримкою, яка вже сьогодні змінює життя цієї дитини. Кожен внесок – це можливість прибати сенсор, це крок до стабільного цукру, менше болю від щоденних проколів та більше усмішок без страху.