Їжа для найбідніших. 4

Старість може бути дуже різною. Хтось проводить роки на схилі літ у колі рідних і близьких, які оточують турботою та піклуванням; хтось знаходить розраду та підтримку, спілкуючись і розділяючи щоденні труднощі старечого буття з давніми друзями, приятелями, сусідами, з якими немало пережито разом за довге життя. Для когось, навіть коли далеко за …, кожен день вщент наповнений посильною роботою і клопотами… А є такі старенькі, які заздрять усім таким ровесникам і згодні були б багато віддати, аби опинитися на місці когось із них: чути щебет онуків, тепло руки доньки чи сина, співчутливий і розуміючий погляд старого друга або ж клопотатися по нехитрому господарству зранку до вечора…

Старість може бути дуже різною. Хтось проводить роки на схилі літ у колі рідних і близьких, які оточують турботою та піклуванням; хтось знаходить розраду та підтримку, спілкуючись і розділяючи щоденні труднощі старечого буття з давніми друзями, приятелями, сусідами, з якими немало пережито разом за довге життя. Для когось, навіть коли далеко за …, кожен день вщент наповнений посильною роботою і клопотами… А є такі старенькі, які заздрять усім таким ровесникам і згодні були б багато віддати, аби опинитися на місці когось із них: чути щебет онуків, тепло руки доньки чи сина, співчутливий і розуміючий погляд старого друга або ж клопотатися по нехитрому господарству зранку до вечора… 

Однак не судилося, бо ж вони змушені проводити свої останні роки, а для когось з них – і місяці, а може й тижні, у гнітючій самотності, часто – прикутими до ліжка чи інвалідного візка або й просто не маючи змоги вийти і поспілкуватися з людьми, отримати якусь допомогу, через старість, немічність і брак сил. Є такі старенькі, самотні і хворі серед тих, ким опікуються працівники та волонтери нашого фонду щодня. І щемить серце від погляду на цих нещасних, яким немає більше від кого отримати допомогу, підтримку, слова втіхи та розради. І зовсім нестерпним є факт, що цим людям до всіх бід ще й не вистачає коштів на те, без чого не проживеш, як не крути – на їжу.

Вся мізерна пенсія та виплати по інвалідності йдуть на ліки, високі ціни на які відомі нам усім, а без ліків жоден із наших дідусів, бабусь просто не виживе. От і змушені рахувати останні копійки, щоб залишилося на шматок хліба… І чекають такі люди кожних відвідин тих, хто допомагає їм вижити, як свій порятунок. Прикро й несправедливо, але люди, що опинилися в такому становищі, є у кожному місті та селі, і часто їх немало. Але, на жаль, так небагато тих, хто готовий навідатися до них та допомогти. Хтось – через незнання про існування їх поряд, хтось через зайнятість та брак часу, хтось – просто не знає, як прийти та запропонувати свою допомогу. Саме для того й існують організації, як наша – у нас працюють люди, які можуть і мають бажання приходити до таких самотніх, хворих та стареньких, допомагати їм та підтримувати, віддавати їм свій час і сили. Однак нам потрібна допомога кожного з вас, а саме – у придбанні для цих людей найнеобхідніших продуктів, які б дуже підтримали їх у найскрутніший час, коли їх обступили хвороби та злидні.

Кожен може допомогти, пожертвувавши на цю справу навіть декілька гривень, які разом з іншими складуть потрібну суму, і ми зможемо закупити необхідні продукти для стареньких, самотніх та хворих. У наших із вами силах зробити таку добру справу. Долучаймося!