Заради безпеки Гаврила

Гаврило народився здоровою та міцною дитиною, розвивався добре. Проте він часто хворів на ГРЗ та важко переносив час перебування без мами – віддати його до садочка батькам так і не вдалося.

Після початку повномасштабного вторгнення життя родини повністю змінилося. Місто почало порожніти, більшість закладів закрилися, люди масово виїжджали. Родина залишилася, тому що їм не було куди їхати. Діти постійно перебували в стресі через обстріли, небезпеку та перебування вдома або в підвалі.

У той час стан молодшого сина Гаврила різко погіршився: він швидко втрачав вагу, ставав дратівливим, постійно відчував спрагу. Батьки викликали швидку допомогу. Результат вимірювання рівня глюкози перевищував у кілька разів норму. Далі була термінова госпіталізація до Дніпра, де дитину поклали в реанімацію та встановили діагноз: цукровий діабет 1 типу.

У лікарні батькам розповіли про сенсори безперервного моніторингу глюкози, які значно покращують контроль цукру та зменшують кількість болючих проколів пальців (до 7–8 разів на день без сенсора). На жаль, сенсори дуже дорогі, але життєво необхідні для дитини. Сім’я хлопця орендує житло в новому місті. Працює лише батько, оскільки мама постійно поруч із дитиною. Фінансових можливостей не вистачає, щоб забезпечити Гаврила всім необхідним для безпечного та стабільного контролю діабету.

Будь-яка допомога, навіть найменша, стане великою підтримкою та шансом забезпечити дитині стабільне і безпечне життя із цукровим діабетом!