Життя Микити можна полегшити

Микита – цікавий та різносторонньо розвинений хлопчик. Він народився здоровою дитиною. Ріс і розвивався, як усі дітки. Але якось в родину Барабашів прийшла подвійна біда… В Микити захворів тато – рак нирки, 4 стадія, неоперабельна. І на фоні загального сімейного стресу почав хворіти й Микита. Мама спочатку не змогла зрозуміти, що відбувається з сином. Коли жінка відвезла хлопчика до лікарів, вони поставили Микиті діагноз "цукровий діабет 1 типу, важка форма". На той момент це здавалося дуже страшно. Мама перший день в лікарні проплакала, а на другий день взяла себе в руки й зрозуміла, що на цьому життя не закінчується. З цією хворобою інші дітки якось живуть – буде жити й Микита.

Микита завжди намагався підтримувати маму. Він дуже відповідальний хлопчик. Як би йому не було важко дивитися на інших діток, які їдять солодощі, але хлопчик стримувався, терпів. Замість здоров’я Бог наділив Микиту багатьма талантами: хлопець гарно малює, грає на скрипці. Йому легко дається навчання в школі, Микита ходить до церкви та прислужує алтарником. Він добре комунікує з однолітками та легко заводить друзів.

Зараз мама згадує початок хвороби Микити й розуміє, що правильно вдіяла, що не опустила руки. І вона говорить всім іншим батькам, що з таким діагнозом життя не закінчується, а лише починається новий етап. З діабетом можна звикнути жити та досягати успіхів у різних напрямках і сферах.

В родини дуже багато коштів іде на дієтичне харчування Микити, адже ці продукти значно дорожчі. Мама не працює, тому що весь час потрібно наглядати за сином. Він не завжди сам відчуває стрибки рівня цукру. Інколи в Микити буває така гіпоглікемія, що він не розуміє, де знаходиться, та нікого не бачить. Лікарі радять використовувати сенсори цукру для таких діток, адже з глюкометром не завжди можна встигнути застати різкі стрибки.

Микита дуже мріє одужати, але всі розуміють, що сьогодні це ще неможливо. Можливо лише спростити йому життя шляхом використання сучасних медприладів. Тож приєднуйтеся!