Життя наосліп. 3

Зрячій людині важко собі уявити, як можна жити в світі, в якому панує повний морок. Потрапляючи в темну кімнату або опиняючись в замкнутому неосвітленому просторі, ми губимося, стаємо безпорадними. Але ми в будь-який момент можемо вийти на світло і набути впевненості. Але ж є люди, яким природа приготувала це страшне випробування, проходити через яке їм доводиться день у день, кожну хвилину. Познайомтеся з одним таким малюком. Його звуть Міша.

Мишко – третя дитина в повній і люблячій родині. Все було добре, поки не почали помічати, що дитина не реагує на людей, не посміхається у відповідь. І почалося... лікарі... страшний діагноз... "Ваша дитина не бачить". Усвідомлення цього факту – сильний стрес для батьків. Горе і відчай їх не передати словами. Старший брат Михайла теж незрячий, але його сліпоту пов'язували з недоношеністю. Середня сестричка – повністю здорова. Не було навіть думок про те, що недуга може бути генетичною!

Три операції ефекту не дали. Багато клінік світу, побачивши медичні виписки хлопчика, просто надсилали відмову. Залишилося тільки змиритися з тим, що малюк ніколи не побачить посмішку мами. Мишко – добра, активна, товариська і дуже допитлива дитина. Віднявши зір, природа обдарувала хлопчика дивовижним музичним слухом. Він займається вокалом у шкільному гуртку, вчиться грати на фортепіано і на народних інструментах в ансамблі. Бере участь у різних конкурсах і фестивалях. Лауреат обласних конкурсів. Мріє заспівати в талант-шоу "Голос. Діти" і записати свої пісні у професійній студії звукозапису.

Для соціалізації, навчання та адаптації в навколишньому світі Міші необхідні спеціальні пристосування для сліпих, які сім'я не може придбати самостійно. Але ж так важливо, щоб дитина не відставала у розвитку, не відчувала себе безпорадною і неповноцінною.

Допоможіть Міші жити в світі зрячих!

ПІБ: Шаповал Михайло Олексійович, 11.03.2009 р.

Місто: Слов'янськ, Донецька обл.

Діагноз: сімейна ексудативна витреоретинопатія, афакія, хвороба Норрі