Оля, 14 років, жила в МГБ
Малий груповий будиночок, це місце, де живуть діти без батьків.
В Будиночку добре. У мене в кімнаті дуже затишно.
Тут є правила, але мені здається, що тільки я одна їх дотримуюсь. Тому у мене в кімнаті так добре, але не у всіх так як у мене.
Поки я тут жила, я стільки всього побачила, дізналася. Я багато куди їздила і мені це так подобалося: в Аквапарк, на пікніки, в гості до волонтерів, на виставу у Київ, в ЮніКредітБанк, на Переший Національний канал.
Але найкраще це те, що я повертаюся додому. Мій фахівець Тетяна Сергіївна змогла з мамою домовитися, спілкуватися. Вона зробила так аби ми теж помирилися і я змогла їздити на канікули, на вихідні. Мама каже, що вона хороша людина, тому у нас все получилося.
Тепер я можу знову жити дома, суд це дозволив і я скоро переїжджаю.
Вдома я наведу порядок, я вже вмію, кажуть, що я подорослішала, багато чого навчилася в Будиночку. Якщо мене дома будуть ображати, чи мені буде погано, я можу прийти сюди і мене захистять. Але думаю такого вже не буде. Я буду приїжджати в гості, бо буду скучати.
А ще, якщо будуть поїздки кудись, мене будуть брати також, я це у директора просила і Світлана Анатоліївна пообіцяла.
Anyone can help
Help is easier than you think. Create your own fundraising campaignand share with your friends. Together we collect money faster!