Хочу бігати по ранковій росі: 4 етап зборів

Дениса ми знаємо вже більше року. За цей час він суттєво підріс і став більш самостійним завдяки невпинній роботі над станом здоров'я хлопчика його мами, яка виховує Дениса самотужки. Зараз хлопчик уже вміє співати, розповыдати вірші та казки. І все це після трьох курсів реабілітації у клініці відновного лікування ім. Козявкіна у Трускавці. Ми мріємо і сподіваємося, що Дениско ходитиме. У клініці дають таку надію, якщо регулярно лягати на реабілітацію 3-4 рази на рік.

Насправді курс реабілітації – це дуже болісна процедура, але дієва настільки, що коли Денис вже знаходячись вдома розуміє, що його можливості пізнавати самостійно світ збільшуються з кожним днем, то починає проситися якомога скоріше знову поїхати у Трускавець. Мама казала йому, що це вже дуже скоро і він вчиться рахувати, щоб знати точно скільки ще лишилося днів.

"Я Ганна – мама Денисика, який хворіє на ДЦП вже 5 рочків. Ми дуже чекали на цю дитину, знали, що в нас має бути хлопчик Денисик. Але сталося так, що на 32 тижні вагітності в мене почалися перейми, через тяжкі пологи в дитини не було жодних ознак життя, але Бог так дав, що лікарі врятували нашого синочка. Я залишилася в пологовому будинку, а мого хлопчика забрали в реанімацію, я побачила його лише на четвертій день. Мені сказали, що в нього крововилив головного мозку, гідроцефалія (це коли в мозок набирається рідина) і ще багато інших хвороб. У реанімації він провів 7 днів і ще довгих 40 днів ми провели в відділенні для недоношених. Здавалося, що підемо додому і всі біди закінчаться, але все скалалося не так, а почалося ще гірше.

У мого синочка почалися судоми: бувало й таке, що за день могло бути 40 нападів, і з лікарень ми майже не виходили. Які тільки медикаменти не приймали, де б ми тільки не були – нічого не допомагало. В одній лікарні м. Києва нам сказали: "Навіщо вам така дитина? Обстежтесь і народіть собі нормальну, здорову дитину, а цю лишіть у спокої". Але ми ні на що не звертали уваги, ми поставили собі за мету, що зробимо все можливе, щоб витягнути дитину з такого стану, хто б нам що не казав.

Нам порадили проколоти гормони із-за кордону від судом, і нам вони допомогли, вже більше 2 років у нас нападів немає. А після реабілітації вклініці відновного лікування у Трускавці ми почали розвиватися, почали вимовляти деякі слова,а пізніше – говорити і складати речення.

І я впевнена, що в нас будуть ще кращі результати після четвертого курсу лікування, але через те, що постійно приймаємо дорогі препарати із-за кордону, ми не можемо зібрати грошей на лікування. Тому я знову звертаюся до всіх тих, кому небайдуже чуже життя, допомогти нам і цього разу."

ПІБ: Гарвасюк Денис Миколайович, 06.09.2009 р.

Місто: Івано-Франківська область, Городенківський р-н, с. Корнів

Діагноз: G80.1 ДЦП, спастична диплегія, рухові порушення IV рівня за класифікацією GMFCS