Мінімум, щоб вижити

"Мамо! Назвемо сестричку Ангеліною?", – ім'я дівчинці, що народилася на Різдво, вибрала старша. Долю вибрав... чи то Бог, чи випадок? Дівчинка стала хворіти вже місяців з 3-х, лікарі діагностували астму, "як у тата". Але мама Олеся відчувала: все складніше, гірше. Шукала. І навіть коли звичайний аналіз показав норму, наполягла на ДНК. Муковісцидоз – в своєму місті Ангеліна єдина з таким діагнозом. І її легені вже не можуть дихати самостійно.

90% – нижня межа норми насичення крові киснем. Нижня – це коли організму вже погано, але, працюючи в інтенсивному режимі, можна пережити несприятливий період. А що, якщо він нескінченний?

"Стан середній. Бліда. При загостренні інфекції кисень знижується до 87%. А загострення – щомісяця. Буває, тільки випишемо зі стаціонару, не встигаємо і перепочити вдома, як знову температура летить вгору", – розповідає мама. Інфекції легенів при муковісцидозі хронічні – повністю не вилікуєш. Але якісне лікування допомагає тримати їх під контролем і не дозволяти руйнувати організм. Тільки коштує це занадто дорого для простої сім'ї.

Старша Христина ще школярка, тато допомагає не завжди... Роботи в маленькому місті небагато, бабуся поїхала на заробітки в Італію, а мама ходить підробляти на ринок, залишаючи 8-річну Ангеліну "на господарстві". Так живуть багато і вижити можна. Якщо б тільки не муковісцидоз... Ангеліні потрібен якісний інгалятор, домашній батут для щоденних занять фізіотерапією і кисневий концентратор – мінімальний набір обладнання, щоб не задихатися, рости, жити.

ПІБ: Мельник Ангеліна Олександрівна, 07.01.2009 р.

Місто: Могилів-Подільський

Діагноз: муковісцидоз