Моніторинг цукрів для Ярослава

Цей життєрадісний та спортивний 9-річний хлопчик дуже рано подорослішав. А все тому, що хлопчику довелося познайомитися з тяжкою і невиліковною хворобою. Знайомство з цукровим діабетом розпочалося в лютому 2023 року. Війна, пов’язані з нею постійні тривоги та стресові ситуації стали каталізатором хвороби Ярослава. Хлопчик, який любить спорт, займався воркаутом та мріяв стати футболістом, став невпізнанним для своєї родини. Він був дитиною, яку було тяжко примусити їсти. Як же мама зраділа, коли Ярославу постійно хотілося їсти. Але водночас всі помітили, що дитина при цьому худне, і його постійно мучить спрага. Раніше він спав цілу ніч, не прокидаючись, а зараз спрага мучила і вдень, і вночі. Також Ярослав почав скаржитися на постійну втому. Всі симптоми вказували на те, що потрібно перевірити рівень цукру крові. Потім все, як в тумані: результати аналізу з цукром 25 ммоль, реанімація в обласній лікарні, знайомство з діабетом, інсуліном та глюкометром.

Так змінилося життя Ярослава, який щодня в лікарні запитував маму, коли він уже вилікується й повернеться до дому. Хлопчик, який до цього ніколи не лежав в лікарні, боявся щоденних уколів інсуліну та проколів пальчиків і ніяк не міг зрозуміти, чому не можна їсти те, що хочеться, або те, до чого звик, чому його все треба зважувати і робити уколи під кожен прийом їжі. Дитина відмовлялася їсти, бо потім потрібно колоти інсулін. З часом хлопчик переміг свій страх і сам почав колоти інсулін, потрохи вчився рахувати їжу, зрозумів, що потрібно постійно контролювати рівень цукру.

Ще в лікарні мама почала шукати способи, як полегшити життя своїй дитині. Адже дивитися на щоденні багаторазові проколи пальчика було тяжко. Ярослав, звісно, цього боявся. Але спробувавши сенсор, він зрозумів, що це значне полегшення його страждань. Діти не завжди розуміють всієї небезпечності діабету. А дитячий діабет дуже непередбачуваний. Важкі ускладнення, що є наслідком різкого падіння або підйому цукру в крові, приводять до скорочення тривалості життя. В сучасному світі зазначені проблеми вирішуються за допомогою онлайн-моніторингу з допомогою сенсорів та інсулінових помп, що здатні до імітації втраченої функції органу людини.

Та проблема в тому, що ці сенсори дорогі, і держава не забезпечує їх безкоштовно. В родині Ярослава працює лише тато. Мама не працює, бо теж має інвалідність 3 групи. Ще є брат, який хворіє на бронхіальну астму. Бюджет родини не витримує такого навантаження, і родина просить вашої допомоги з придбання сенсорів.