Родина не в змозі лікувати сина. 2

Уже рік Микола живе з діагнозом "діабет 1 типу". Хвороба проявила себе, коли родина хлопця вже перебувала в селищі на Полтавщині, куди вони вимушені були переїхати з рідного Харкова. Як і в багатьох діточок з таким діагнозом, стрес від війни та різка зміна обставин життя зробили свою гірку справу. Тепер Микола живе по-новому.

Хлопчик завжди тягнувся до мистецтва, і зараз він учень 4 класу художнього ліцею, захоплюється гончарством. А цього року Микола почав вчитися грати на фортепіано, і це стало його новим хобі. Заняття творчістю відволікають дитину від складного буденного життя, пов’язаного з хворобою.

Зараз у Миколи дуже великі стрибки цукру, тому контроль потрібно проводити цілодобово, 10-12 разів на добу. Пальці хлопчика вже не витримують постійних проколів.

Миколі дуже потрібні сенсори безперервного моніторингу.

В селі, де живе родина, дуже складно знайти роботу. До того ж житло родина вимушена орендувати. Грошей на придбання сенсорів у них немає. Мама хлопчика звертається по допомогу до небайдужих.