Щоб почути тупіт ніжок. 15

Кожна дитина заслуговує на шанс жити вільно, гратися, навчатися та бути самостійною. Для Микити цей шанс залежить від регулярної реабілітації. Ми просимо вас прочитати лист його мами – щирий та відвертий. У ньому ви відчуєте, чому так важлива ваша допомога.

"Перш ніж я почну цей текст, хотіла б сказати одну важливу річ. Бути батьками – неймовірно важка праця, а бути батьками "особливої дитини" – це випробування, з яким не кожна людина може впоратися, щоб не втратити дорогоцінний час…

Перший етап його життя був неймовірно важкий, але ми впоралися і змогли стати на ніжки, запустити мовлення. Другий етап, не менш складний, – це правильно його виховати.

Зараз, коли ми вже пройшли 2 роки соціалізації у школі, я бачу, що ми на правильному шляху. У свої дев’ять років Микита вже має свій "унікальний погляд на світ". Він не такий багатогранний, як у його однолітків, він не може висловлювати свої спостереження та думки розгорнуто, але він дуже чутливий до інших дітей, завжди намагається допомогти, ніколи не образить.

Найбільшим порятунком для нього є любов до тварин. Він вважає, що тварини – це найкращі друзі, які завжди дарують любов та вірність.

Микита запитав: "Що ти пишеш?".
Кажу: "Про твою любов до тварин".
А він: "Сфотографуй мене з мамонтом", – це одна з останніх його фігурок. Так і з’явилося це фото.

Микита – це не просто дитина, це особистість, яка вже зараз формує свій власний шлях.

Звісно, у школі діти його не завжди розуміють: через те, що чіткого діалогу не вистачає, його повільні рухи не завжди зрозумілі. І начебто могло здатися, що він повинен засмутитися, опустити руки. Але я бачу його добрий внутрішній світ, який його тримає! І саме тому, як би не було важко, моя мрія – допомогти сину рухатися вільно та бути максимально самостійним".

У кожному рядку цього листа – любов та сила. Але щоб зробити наступний крок, Микиті потрібна реабілітація. Долучайтеся до збору – ваша допомога стане для нього опорою!