ЩВ із Джерелом. Лілія Гонтар

Одного разу я твердо вирішила, що хочу зробити свій внесок у вдосконалення цього світу... Я з дитинства хотіла мандрувати. Бачити могутні вершини, які весь час нагадують, наскільки ж я мала в порівнянні з величезним і непередбачуваним світом. Бачити безкраї горизонти, вільне небо і відчувати тепло, ніби моє тіло зацілувало сонце. Пройшло багато років, але нічого не змінилося, я й далі люблю цей приємний біль e спині від наплічника і нескінченні мандри.

Одного разу я твердо вирішила, що хочу зробити свій внесок у вдосконалення цього світу... Я з дитинства хотіла мандрувати. Бачити могутні вершини, які весь час нагадують, наскільки ж я мала в порівнянні з величезним і непередбачуваним світом. Бачити безкраї горизонти, вільне небо і відчувати тепло, ніби моє тіло зацілувало сонце. Пройшло багато років, але нічого не змінилося, я й далі люблю цей приємний біль e спині від наплічника і нескінченні мандри.

Моє життя в українській асоціації "Католицьке скаутство Європи" отримало найцінніше – "Любов" і "мрії", вони ж дають наснаги та бажання йти вперед! КСЄ навчило жити інтенсивно, любити людей всім серцем й душею.

Одного разу твердо вирішила, що хочу внести свій внесок у вдосконалення цього світу... Тоді стежки звели мене з "Джерелом". Відтоді я зрозуміла різницю між бути кращим у світі і бути кращим ДЛЯ світу! Тепер я хочу ходити в гори, щоб діти з навчально-реабілітаційного центра "Джерело" завжди дзвінко сміялись. Тепер я хочу бігати, щоб вони могли дихати на повні груди. Тепер я хочу мандрувати, щоб кожна дитина змогла радіти і відчувати любов, твою і мою!

Велике проявляється в малому, і щастя завжди складається з якихось звичайних дрібниць.

Я збираю кошти, аби закупити паливо для автобусів "Джерела", які щодня відвозять вихованців на заняття і додому.