#СомнениеСhallenge 2.0. Допомога Матвію
#СомнениеСhallenge 2.0. Допомога Матвію
Завершений

#СомнениеСhallenge 2.0. Допомога Матвію

Проект здійснює
Розпочато: 05.11.2016
Київ
Завершений
Всього зібрано
30281,00 грн.
Зібрано у відсотках
100%
Потрібно
30281,00 грн.
Опублікувати на Facebook Опублікувати у Telegram
Опублікувати на Facebook Опублікувати у Telegram

Ми, учасники команди #СомнениеChallenge, тренуємося, щоб зробити перший крок по перезапуску аматорського спорту в Україні. Кожен день наших тренувань сповнений особливим змістом, тому що в нас є мета – врятувати сердечко Матвійчику Ляшуку, чий батько загинув у зоні АТО.

Ця операція проводиться без розрізу грудної клітки, проходить без зупинки серця та глибокого наркозу. За три дні здорова дитина може покинути лікарню. У цієї операції є тільки один недолік – вартість. Для багатьох родин в Україні така операція недоступна. Саме тому наша мета – зібрати кошти для допомоги Матвію.

Лист мами Матвія: 
Звертатись за допомогою і просити завжди важко, але заради дитини батьки підуть на все. От і мене біда змусила звертатись за допомогою до усіх, кому небайдужа доля мого Янголятка.

Я – мама маленького сонечка Матвійка. Йому лише виповнилося три рочки, але він уже багато пережив у своєму житті. Матвійко втратив свого татка у 10,5 місяців. Мій чоловік Максим загинув у зоні АТО. Він був лейтенантом міліції, командиром взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь». Ще напередодні ми з ним розмовляли по телефону і він обіцяв передзвонити наступного дня, але, нажаль, нам не судилося більше ні побачити його, ні почути його голос. Спочатку він вважався зниклим безвісти, потім з’явилась інформація про полон. Ми дуже надіялися, що Максим повернеться, як і обіцяв – до першого Матвійкового дня народження, але так не сталося. Завдяки ДНК-експертизі ми дізналися, що наш татко загинув 29 серпня 2014 р., виходячи «зеленим коридором» із Іловайського котла. Це стало страшним потрясінням для усієї нашої родини. За десять днів до того, як Матвійкові виповнилося рік, його татка поховали, як невідомого захисника України.

Але біда одна не ходить. Під час чергового візиту у медичний центр на УЗД дослідження нас чекало ще одне потрясіння. Лікар діагностував у нашого синочка відкриту артеріальну протоку і сказав, що така вада з часом потребуватиме операції. Здавалося б, чому нам випало стільки випробувань і чому те маленьке серденько, позбавлене таткової любові і піклування, має пережити ще й складне оперативне втручання? Але я вірю, що на все Божа воля. Одного разу мій чоловік наснився мені і сказав, щоб я довіряла Господу у його діях і, що те, що відбувається у країні, і що нам доводиться переживати, не просто так… Хоч і важко, але стараюсь так робити. Вірю, що в Україні є багато небайдужих людей, які зможуть допомогти моєму синочкові стати здоровим.

Протягом того періоду відколи діагностували ВАП і до сьогодні ми робили УЗД і надіялися, що станеться диво і операція не буде потрібна, але ні… Місяць тому у Рівненську обласну дитячу лікарню приїздили лікарі із Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова АМН України і підтвердили діагноз. Лікарі розповіли про можливість ендоваскулярного закриття протоки. Я дуже хочу допомогти своєму синочкові, але не маю матеріальної змоги придбати потрібний імплантант – спіраль. Я була змушена вийти на роботу, адже покладатись немає на кого. Про те чітко розумію, що із мінімальної зарплати важко буде жити, вже не кажучи, щоб щось заощадити… Тому змушена звертатись до усіх небайдужих і просити допомогти моїй кровиночці. 

Матвійко – це моє щастя, дароване Богом, маленька копія свого татка і я щодня впізнаю Максима в ньому. Мені дуже шкода, що синочок ростиме і не знатиме свого татка, не відчує, як сильно він його любив, як бажав йому кращого майбутнього у вільній і неподільній Україні. Матвійко дуже розумний, цікавий, не за роками допитливий і розвинутий хлопчик. Коли я розповідала синочкові про татка, то казала, що він на небі. Зараз Матвійко подорослішав і ставить багато запитань: «Мамо, чому я такий бідненький, що в мене немає татка?», «Чому наш татко не повернеться? Я ж так за ним скучив… Я так хочу до татка на небо». Серце крається, коли чуєш таке від своєї дитини. Я пояснюю, що Ангел обов’язково прилетить і забере його до татка на небо, але перед тим він має прожити довге та щасливе життя, а Максим буде спостерігати за ним із небес і тішитися. 

Хочу звернутися до усіх небайдужих, і попросити допомоги на лікування Матвійкового серденька, яке вже досить настраждалося. Вірю, що в Україні є багато небайдужих людей, які зможуть допомогти моєму синочкові одужати.

ПІБ: Ляшук Матвій Максимович, 12.10.2013 р.н.

Місто: Рівненська обл. село Острожець

Діагноз: вроджена вада серця - відкрита артеріальна протока.

ID: 2638
Підтримали
Благодійна допомога
06.11.2016 10:47
336,00 грн.
Благодійна допомога
06.11.2016 09:41
7000,00 грн.
Благодійна допомога
06.11.2016 09:31
1000,00 грн.
Благодійна допомога
06.11.2016 05:15
125,00 грн.
Благодійна допомога
06.11.2016 03:28
250,00 грн.
Усі донори

Зроблено - звіти готові,
проект завершено.

Спасибі вам за вашу підтримку!

Зроблено - звіти готові

Допомогти може кожен

Допомогти простіше, ніж ви думаєте. Створіть власну кампанію збору коштів та діліться з друзями.
Разом ми швидше збираємо гроші!

Створити кампанію
Схожі проекти
Богдан втрачає слух!
Підтримати
Здоров'я
Богдан втрачає слух!
Ще на першому році життя Богдану поставили невтішний діагноз: двобічна сенсоневральна туговухість ІІІ ст…
На сторожі дитячого здоров'я
Підтримати
Здоров'я
На сторожі дитячого здоров'я
У відділенні кардіохірургії Одеської обласної дитячої клінічної лікарні знаходиться багато дорогого уста…
Ще крок для Кирила
Підтримати
Здоров'я
Ще крок для Кирила
Хлопчик постійно проходить реабілітації, відвідує інклюзивно-ресурсний центр. За ці 12 років багато чого…
Єва хоче одужати! 2
Підтримати
Здоров'я
Єва хоче одужати! 2
Коли Єві виповнився 1 рік і 2 місяці, у неї діагностували онкологію 4 стадії – пухлину з метастазами в п…
Показати всі