Справжнє диво для Дмитрика

Ми з чоловіком одружені з 2009 року, проживши 1 рік і не народивши дитинку, ми пішли обстежитися, пройшли великі курси лікування і нам обом поставили діагноз – умовне безпліддя. Ми довго роздумували і вирішили всиновити дитинку… Пройшли всі процедури, які для цього потрібні… І нам запропонували кандидатуру нашого Дімочки… У нашої дитини діагноз: ДЦП, подвійна геміплегічна форма, з тетрапарезом, вираженою затримкою психомоторного розвитку (IV рівень по GMFCS).

Ми з чоловіком одружені з 2009 року, проживши 1 рік і не народивши дитинку, ми пішли обстежитися, пройшли великі курси лікування і нам обом поставили діагноз – умовне безпліддя. Ми довго роздумували і вирішили всиновити дитинку… Пройшли всі процедури, які для цього потрібні… І нам запропонували кандидатуру нашого Дімочки… У нашої дитини діагноз: ДЦП, подвійна геміплегічна форма, з тетрапарезом, вираженою затримкою психомоторного розвитку (IV рівень по GMFCS).

Коли ми його вперше побачили, то обімліли від його усмішки, ми, довго не думаючи, прикипіли до нього всією душею. Нам повідомили всю його історію: Дімка народився з вагою в 900 гр., був у дуже важкому стані після народження, у нього на той момент (йому тоді було 5,5 місяців) було дві грижі, третю йому видалили в 3 місяці, тому що вона ущемлювалася. У нього на потилиці була гемангеома, яка покривається виразками, і багато ще всяких діагнозів, які були наслідками гіпоксії тощо. Ми з чоловіком вирішили, що хочемо, щоб цей малюк був у нашій сім'ї, і докладемо всіх зусиль щоб поставити його на ноги.

Нам тоді говорили, що йому поставлять ДЦП 80% із 100%. Забрали його ми, коли йому було 8 місяців, перед цим ми пройшли через важкий момент – наш малюк перед тим, як нам треба було йти в суд на засідання, потрапив до лікарні, на 2-ий день потрапив у реанімацію, (один день був без свідомості і під вентиляцією легенів). Був у дуже важкому стані, ми страшенно переживали і нервували, але, слава Богу, у нього налагодилося здоров'я.

Коли ми його забрали додому, він ще на 100% не вилікувався, і через це через два тижні ми потрапили знову в лікарню, довгувато хворіли. Ми стали частими відвідувачами педіатра і невропатолога (так як це наш потрібний лікар). Коли ми забрали його додому, у нього насилу розгиналися ручки і ніжки, він не вмів тримати іграшки в руках, не міг повертатися і перевертатися, не міг лежати на животі, не опирався на ніжки. Ми стали з ним займатися, і до 10 місяців він став проявляти увагу до іграшок, що над ним висять, і тягнутися до них (для нас це була і радість, і досягнення). До 10 місяців він часто хворів (нова обстановка, він довго був у приміщенні, і до вулиці звикав поступово, важко переносив хвороби, тому що при народженні у нього не розгорнулася одразу одна легеня).

Перший курс реабілітації та лікування ми пройшли в 10 місяців (з 08.07.2013 по 19.07.2013) в міському відділенні неврології. Після цього курсу нам стало легше. Став брати іграшки в руки, тягнувся до них, став упиратися на ніжки, тільки на носочки. Почали щодня робити вправи, через місяць перерви пройшли приватний курс масажу. Потім були ще численні курси реабілітації.

Після, як Діма поправився і його стан стабілізувався, ми пройшли курс реабілітації у реабілітолога, до якого очікували чергу рік, тому вона в постійних роз'їздах. Дімі зробили корекцію хребта, поставили хребці правильно, бо вони неправильно стояли. Після корекції Діма став намагатися повзати, став рівніше тримати спину при сидінні біля опори  та при ходьбі.

Зараз Дмитрику потрібно проходити черговий курс реабілітації, але коштів на нього у батьків немає. Допоможіть подарувати Дмитрику справжнє диво – стати на ноги та зробити свій перший самостійний крок!

ПІБ: Колпаков Дмитро Iванович, 28.08.2012 р.

Місто: Донецька область, Маріуполь

Діагноз: ДЦП