Страждання Богдана можна полегшити. 2

Богдану 12 років, і два з них він хворіє на інсулінозалежний діабет. Щирий та усміхнений, він постійно чимось зайнятий. Щось майструє, косить, ріже, рубає дрова.

Хлопець тягнеться до спортивного способу життя. Футбол, волейбол, відтискання – це частина його життя.

Богдан має позивний "Маленький волонтер". Наразі він допомагає жінкам виготовляти для наших захисників енергетичні батончики. Військові підтримують Бодю теплими словами, передають прапори зі своїми підписами, навіть м'яч йому передали. Богдан дуже чекає їх додому та радіє відео, які бійці знімають для нього.

Активне життя дається хлопцю важко. Богдан дуже часто жаліється на біль у ногах. Каже, що болять плечі, дуже часто болить голова. Цукор у крові хлопчика стрибає, навіть реагує на погоду та магнітні бурі. А ще Богдан дуже боїться повітряної тривоги, звук сирени – це найбільший страх для нього, під час якого рівень цукру летить вгору. Від замірів цукру пальці у Богдана вже як решето, аж почорнілі. Хлопцю треба хоч іноді використовувати сенсори, щоб пальці загоїлися.

Родина у Богдана немаленька – батьки та троє дітей. Допомоги на лікування від родичів немає, бо бабуся та дідусь мають інвалідність. Сімейного бюджету вистачає лише на комунальні послуги, ліки та індивідуальне харчування для Богдана.