Встояти на ногах: 4 етап зборів

Не так багато залишилося часу до 18 років, адже саме в цьому віці остаточно формується скелет, виростає нога. Потім вже дуже важко буде щось змінити, розтягнути, виправити. Паші поки ще тільки 16, ще є час інтенсивно попрацювати, максимально змусити хвору паралізовану ногу опуститися вниз, спину - вирівнятися, руку - слухатися. Його мама дуже хвора, вона перебуває на обліку в онкологічному центрі. Вона розуміє, що не вічна і благає допомогти її синові в подальшому лікуванні.

У родині Верчинських підростає маленька 5 річна сестричка Паші, для якої він стане єдиною опорою в житті, якщо з мамою щось трапиться. Виховує ця сильна і така тендітна жінка дітей одна. Папа Паші помер, коли хлопчикові було 6 років.

Зараз хлопцеві вже 16 років і він мріє нормально ходити, стати знаменитим фотографом і ще програмістом, Павло народився недоношеним, терміном шість з половиною місяців, не міг нормально сам дихати, знаходився на апарат штучного дихання більше двох тижнів. У два з половиною роки він зробив перші невпевнені кроки, виходило погано і дуже складно давалися йому ті рухи вперед у доросле життя. Чого тільки батьки Паші не вигадували і коляску з цеглою, щоб міг штовхати її та вчитися ходити, поручні по всьому будинку робили, щоб Паша навчався тримати рівновагу, об'їздили багато санаторіїв, курсів лікування пройшли. Все б начебто нічого: дорослішає хлопець, але ще немає того результату, до якого прагне. Лікарі обіцяють - досягнення максимального результату, щоб в майбутньому Павло обходився без допомоги дорослих і був самостійним.

Коли Паша навчався в спеціальному класі, де діти були всі з фізичними обмеженнями, - у нього не було особливого прагнення виділитися серед однокласників. Потім його перевели в звичайний клас - з'явилося бажання стати краще, грати на уроках фізкультури в футбол, а не просто сидіти на лавці і не знати куди подітися від образи, що не може ходити, як усі!

Зараз Паша ходить уже в 10 клас, мріє стати програмістом і ще з'явилося бажання стати фермером. Мама Паші, Наталія, дуже сподівається на Вашу допомогу! Оплата лікування, проживання, харчування дуже дорого обходяться і маленька сім'я Верчинських не в змозі самостійно все витягнути, тому і звертаються за допомогою.

За цих 2 роки їм хочеться максимально досягти результатів, щоб Паша став справжнім чоловіком, майбутнім і турботливим батьком, щоб не про нього піклувалися, а він про свою сім'ю!

ПІБ: Верчинський Павло Русланович, 10.07.1999

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія