Жити повноцінним життям

Владислав – вельми творчий та активний хлопчик. Він любить малювати й грати на акордеоні, а понад усе – кататися на велосипеді. Несподівано для усіх хлопчика настигла серйозна хвороба. Поглинута роботою, стресом війни та купою проблем мама не помітила тривожних дзвіночків у поведінці сина: постійна спрага, нудота та часті походи до вбиральні. Джерело цих симптомів розкрилося у шкільному літньому таборі – восьмирічному Владику діагностували цукровий діабет 1 типу.

Перші місяці були суцільним жахіттям: доки батько був на фронті, хлопчику з мамою довелося самотужки вчитися жити наново. Недуга вимагала швидко навчитися колоти інсулін, рахувати хлібні одиниці та помічати з першого погляду зміни у рівні цукру. Мама шукала інших хворих на діабет дітей, аби її син побачив, що він не один такий, а вона могла обмінятися мудрістю й підтримкою з їхніми батьками.

Уже згодом вони всього навчилися, подивилися на світ по-іншому. Влад став відповідальним, він намагається слідкувати за своїм рівнем цукру. Завдяки сучасним гаджетам жити стало комфортніше. Але сенсори коштують дорого, і родина не може купувати їх  постійно. Коли у Владика є сенсори – хлопець живе повноцінним життям, що мало чим відрізняється від однолітків. Він мріє, аби в майбутньому винайшли ліки проти цукрового діабету, а поки потребує допомоги з сенсорами.