Життя без страху та жалю до себе

Іван бореться за своє здоров’я з самого дитинства. Хлопчик народився з серйозним випробуванням – вродженою вадою серця, дефектом міжшлуночкової перегородки. У 2018 році він переніс складну операцію на відкритому серці в Київському Центрі Серця.

– Я звик боротися. З самого дитинства. Інакше просто не виходило, – спокійно говорить Іван. Це був мій перший великий бій. Я тоді ще не до кінця розумів, наскільки все серйозно, але знав – треба бути мужнім, треба триматися, – згадує він.

Після першої операції, життя родини Приходько не стало легшим. Лікарі виявили у хлопчика ще одну проблему – дефект грудної клітини. Вона вдавлена, що впливає на роботу внутрішніх органів і загальний фізичний стан.

– Було непросто дізнатися про чергову хворобу, а особливо про обмеження, з якими я повинен був жити. Але я не хотів жити з відчуттям, що я слабший за інших, – каже Іван.

Іван виріс у Краматорську – місті, яке щодня живе під звуки сирен і ворожих обстрілів. Та замість страху та жалю до себе, він обрав мужність та силу. Риси характеру, які не зігне жодна хвороба.

Після дозволу лікарів хлопчик почав активно займатися спортом: спершу кікбоксингом, потім легкою атлетикою, а згодом і важкою. Спорт став для нього не просто захопленням, а способом триматися, жити й не втрачати віру.

– Спорт став для мене справжнім порятунком, – каже Іван. Це допомагало не тільки тілу, а й голові. Я розумів, що тільки мужність та віра, допоможуть мені та моїй родині пережити чергове випробування.

Досягнувши повноліття, батьки Івана планували ще одну операцію – виправлення дефекту грудної клітини. Але влітку 2025 року з’явилися нові симптоми: біль у спині, набряки м’язів, судоми.

– Я думав, що це просто перевтома або нерв защемило. Але біль не минав, – згадує Іван.

На початку 2026 року Івана привезли на консультацію в Дніпро, до Центру матері та дитини імені Руднєва. Після обстежень, фахівці центру встановили хлопчику важкий діагноз – прогресуючий S-подібний сколіоз. За короткий час ситуація значно погіршилася. Івану необхідне складне лікування та операція, яка потребує значних коштів. Він вже не раз доводив свою мужність, що може бути сильним, що вміє боротися – але цього разу йому потрібна підтримка.

– Це вже не просто дискомфорт. Це про те, чи зможу я нормально жити, рухатися вперед, дихати, займатися улюбленим спортом. Я дуже хочу жити без болю, – глибоко вдихаючи, каже Іван.

Історія Івана – це історія сили, мужності та віри. Але, навіть найсильнішим потрібна допомога. Тому, не залишайтися осторонь. Будь-який внесок – великий чи малий – наближає Івана до життя без болю, до свободи руху і до майбутнього, яке він так виборює. Давайте разом допоможемо хлопчику!