Максимко потребує підтримки в лікуванні

Цей добрий та веселий 7-річний хлопчик страждає на діабет. На жаль, його дитинство не назвеш безтурботним. Навесні минулого року в нього почалося інше життя. Спочатку зрідка з'являвся періодичний біль у животі, потім він частішав. Дитина постійно відчувала голод, хотіла їсти кожні 2 години та пила багато води. Максима постійна мучила спрага. Всі ці симптоми були пов’язані з надзвичайно високим рівнем цукру в крові протягом тривалого часу.

Так Максім потрапив у лікарню, й почалося його знайомство з інсулінозалежним цукровим діабетом 1 типу. Графік лікування у Максіма суворий. Щоденні ін'єкції інсуліну вранці, ввечері та перед кожним прийомом їжі. Чіткий прорахунок їжі через ваги. Для родини це стало надзвичайно тяжким навантаженням, що вже говорити про дитину. Хлопчику довелося вчитися жити по-новому: побороти страх перед ін'єкціями, навчитися колоти себе самому і постійно контролювати рівень цукру в крові. Адже підступність цього захворювання полягає в тому, що ззовні людина виглядає здоровою, але за лічені секунди може відчути погане самопочуття і навіть втратити свідомість. Через низький рівень цукру в крові страждають клітини мозку. А від високого рівня цукру може виникнути отруєння організму та важкі ускладнення. Дитина не завжди відчуває низький рівень цукру, а високий не відчуває взагалі, тому щоб забезпечити здорове життя без ускладнень – необхідний постійний моніторинг рівня цукру в крові.

З допомогою моніторингу дитина може вести повноцінне життя, не боячись заснути та не прокинутися, або піти в школу та втратити свідомість через тяжку гіпоглікемію, адже моніторинг дає змогу бачити реальну картину рівня глюкози. І можна вчасно зреагувати на зміни в організмі дитини. 

На жаль, в нашій країні цей моніторинг не забезпечується державою, тому батькам необхідно купувати пристрої самим. Один сенсор коштує близько 2 500 грн і працює лише 14 днів. Мама Максіма доглядає за сином, а тато працює вчителем у сільській школі. Батьки вимушені постійно купувати сенсори, одноразові голочки до шприц-ручок, якими колють інсулін, спиртові серветки та ланцети, щоб звіряти показники цукру з глюкометром. В умовах війни це стало ще складніше. Мати хлопчика благає про допомогу з лікуванням сина.